сполука

-и, ж.

1) Речовина, в якій атоми одного або різних елементів з'єднані між собою за допомогою певного типу хімічного зв'язку.

••

Амфоте́рна сполу́ка — хімічна сполука, яка може виявляти як кислотні, так і основні властивості залежно від природи реагенту, який взаємодіє з нею.

Високомолекуля́рні сполу́ки — хімічні сполуки з молекулярною масою від декілької тисяч до багатьох мільйонів атомних одиниць маси.

Леткі́ органі́чні сполу́ки — усі органічні сполуки антропогенного походження, крім метану, здатні утворювати фотохімічні окисники в реакції з окиснями нітрогену за наявності сонячного світла.

Неоргані́чна сполу́ка — хімічна сполука всіх хімічних елементів, за винятком більшості сполук вуглецю.

Органі́чні сполу́ки — природна або синтетична сполука вуглецю, за винятком карбідів, карбонатів і деяких ін. нечисленних продуктів, що містять вуглець.

Хімі́чна сполу́ка — речовина, одержана внаслідок хімічної взаємодії, або реакції, однієї чи кількох речовин.

2) тільки мн., мат. Сукупності, утворені з даних елементів у заданому числі, що відрізняються одна від одної лише за складом елементів (незалежно від порядку).

3) Те саме, що поєднання 1).